Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
опиратися — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
норовитися — влю/ся, ви/шся; мн. норовля/ться; недок., розм. Противитися, опинатися, опиратися (про тварину). || Виявляти непокірливість, неслухняність, упертість і т. ін. (про людину) … Український тлумачний словник
огурятися — я/юся, я/єшся, недок., огу/ритися, рюся, ришся, док., діал. Опиратися, противитися … Український тлумачний словник
опертися — див. опиратися … Український тлумачний словник
опинатися — а/юся, а/єшся, недок. 1) Чинити опір, протидіяти кому , чому небудь; опиратися. 2) діал. Запинатися (див. запинатися II) … Український тлумачний словник
опирання — я, с. Дія за знач. опирати, опиратися … Український тлумачний словник
опір — I о/пору, ч. 1) Дія за знач. опиратися 3). Чинити опір. 2) Здатність протистояти, протидіяти кому , чому небудь, боротися, змагатися з кимось, чимось. 3) спец. Властивість, здатність чого небудь протистояти певним впливам, змінам, а також сила,… … Український тлумачний словник
опора — и, ж. 1) Те, на що спираються або на що можна спертися. || Предмет, який підтримує кого , що небудь у певному положенні, підпирає когось, щось. 2) спец. Елемент споруди або машини для підтримування несучих конструкцій, пристроїв тощо та передачі… … Український тлумачний словник
отягатися — а/юся, а/єшся і отя/гуватися, уюся, уєшся, недок., діал. 1) Відставати, затримуватися; не поспішати. || Опиратися, огинатися. 2) Зволікати, вагатися … Український тлумачний словник
супротивлятися — я/юся, я/єшся і супроти/витися, влюся, вишся; мн. супроти/вляться; недок., діал. Чинити опір; опиратися … Український тлумачний словник
